Вечір колише поранену тишу,
погляд сягає небес,
мрії окраєць на спогад залишу,
щоб не забути тебе.
Що нам сулять ще дороги грядущі:
шквали зірниць чи лавин,
розсипи істин насушних і сущих,
чи вже пожмакана синь?
Годі гадати! – Кожна дорога,
невідь, по суті, завжди,
тільки від завтра нових дві дороги
й невіді дві – хоч куди…
Вивірок очі, як постріл шрапнеллю
із потойбічних світів;
вечір смереку пряде, як куделю,
інших не звідує втіх.
Жити, пристанищем бути єдиним,
може й того закортить;
тихо спливають хвилини, години –
вітер в смереках вже спить.
Створено 20. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 46
Музика Тетяни Кисленко
...
