Він писав ні на що не схожі картини
Наяву та в уяві, і не тільки словом
Я в них була вічним гостем,
Хоч він і не питав у мене згоди
Вибирав ім’я на букву «М» для нашої
так і ненародженої майбутньої дитини,
в якої повинні були б бути
мої пухкі губи і його очі карі
Читав мені вночі свої вірші
А я їх бездушно критикувала
Не маючи жодного талану
Співала йому колискові.
Тепер сама псую букви
Складаючи їх у слово,
Поки не переболить...
Хотіла б спуститися з небес,
Але я вже давно з них впала
на землю, жаль не відчуваю,
її під своїми ногами,
провалююсь все далі…
і все довше не видихаю,
бо не маю що вдихнути
затримуючи дихання
прислуховуюсь до тиші
Накрившись нею з головою засинаю,
Ніби в його обіймах ранок зустрічаю
Життя, як і погоду
Неможливо передбачити
Планом чи прогнозом.
Всі спроби марні.
Одне розчарування.
Краще вип’єм…чаю.
Звичайно, що "о́бразно"! Про наголос не подбав...
А от, якщо вип'ємо(ну,кому що до смаку), а от з ким?..
Сабріна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Взагалі, я задумувала це як розповідь у дружній обстановці подрузі або ж другу. Ось і з'являється компанія з ким випити чаю, звісно ж. Хоча, якщо Вам більше до смаку кава, такий варіант теж приймається, можете насолоджуватись кавою. Смачного.
Хоча, якщо Вам більше до смаку кава, такий варіант теж приймається, можете насолоджуватись кавою. Смачного. 
