Він писав ні на що не схожі картини
Наяву та в уяві, і не тільки словом
Я в них була вічним гостем,
Хоч він і не питав у мене згоди
Вибирав ім’я на букву «М» для нашої
так і ненародженої майбутньої дитини,
в якої повинні були б бути
мої пухкі губи і його очі карі
Читав мені вночі свої вірші
А я їх бездушно критикувала
Не маючи жодного талану
Співала йому колискові.
Тепер сама псую букви
Складаючи їх у слово,
Поки не переболить...
Хотіла б спуститися з небес,
Але я вже давно з них впала
на землю, жаль не відчуваю,
її під своїми ногами,
провалююсь все далі…
і все довше не видихаю,
бо не маю що вдихнути
затримуючи дихання
прислуховуюсь до тиші
Накрившись нею з головою засинаю,
Ніби в його обіймах ранок зустрічаю
Життя, як і погоду
Неможливо передбачити
Планом чи прогнозом.
Всі спроби марні.
Одне розчарування.
Краще вип’єм…чаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489502
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Сабріна