Я не думала, що ти станешся так раптово,
Так чарівно,
Мов казка, що стука в двері –
Серед білого…
Ні краплиночки акварелей -
Серед білого звичайнісінького сьогодні.
Я не думала,
Що у цій пересічній безодні,
Де я була, і де є більшість,
Можливо диво,
І таке до безумства воно правдиве,
І таке заспокійливе і хороше,
Наче с сердця,
З самого сердця звалилась ноша,
Та найтяжча,
Що я сама її причепила,
Я не думала,
Що в безодні можливе диво…
