Усміхнені очі на кожній світлині,
Вони, як один всі, любили життя.
Схиляємо голови низько ми нині,
Без них ідучи у ясне майбуття.
Ми Господа молим про царство небесне
Для тих, хто грудьми нас усіх захистив.
Бандитська та крига, ще трішки, і скресне,
Над прірвою розпачу будуть мости.
Хай Вам, наші рідні, Ангели співають,
Хай буде Вам пухом вкраїнська земля...
Герої довіку Ви рідного Краю
І, пам'ять про Вас нашу юнь окриля!
Гарна посвята, пані Па. Дай Боже щоб все так сталося, як нам мріється. Ще не час святкувати перемогу, бо ті, що звикли пити і їсти, і ні над чим не замислюватись, скоро почнуть кричати повернути все назад, а скрутно буде. Тож молімось за Україну, бо це тільки початок протистояння.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не дурний сказав: убий в собі дракона... Вони усі звикли жити не за мораллю і треба ще багато часу, щоб змінити їхні погляди на життя. Пшонкина хата мене, як кажуть москалі: ПОВЕРГЛА В УЖАС. Я б там не наїлася і не виспалася, це антикварний магазин, або запасник лаврських ікон. Щоб в генерального прокурора України в кабінеті висів портрет миколи ІІ і катерини ІІ, ну це дикість рєдкосна. Втій нещасній хаті стільки золотих кольорів, що, дивлячись світлини, очі болять, а як там було жити?.. НЕЩАСНІ ЛЮДИ!!! А щодо того, що ми перемогли у мене немає ілюзій, я знаю, щоб побудувати АДЕКВАТНУ КРАЇНУ ще багато бур'яну треба виполоти і серед чиновників, і у свідомості люду. Слава Україні!!!
