« Якщо білорус – це росіянин вищого ґатунку,
то українофоб – це недороблений росіянин».
З афоризмів бацьки
А ми таки круті, брати слов’яни.
У кожного в Європі по сестрі.
Народжені від однієї мами,
ідемо разом до одної ями:
на три дороги – три богатирі.
Уміємо брататись і любити
собі на втіху, іншому на зло.
Усе – нічого. Якось можна жити.
У більшого звичайно є корито,
якого у малого не було.
Один співає, інший веселиться,
а третій хилитається, хмільний.
Йому то що? Аби де похмелитись –
вина чи крові ближнього напитись,
аби війна. На те він і дурний.
А у війну – які були ми наші
і німці. Це по-нашому – німі.
А як єднались навколо параші!
А як дали березової каші,
яку варили аж на Колимі.
Немає лиха, що побили писки
одне одному у свої літа.
А нам то що? А ременя чи різки
за те, що перші випали з колиски
ще до розп’яття нашого Христа.
А може й за прапрадіда Яфета
до того, як посунула орда,
до того, як розкидала вендета
петлюрівця, есера і кадета
подалі від орлиного гнізда.
Гойдаємо колиску всіх народів
і няньчимо у хаті ворогів.
У всьому винен той, що десь на споді –
сумирний, неотесаний тай годі.
Оце і є найменший із братів.
Гойдається над урвищем три люлі.
Минає ера аріїв-рабів:
лелеки, соловейка і зозулі.
Три нації – і в кожної по дулі
єдинородній братії совків.
Гойдала доля не одну колиску.
Кому – на горе, іншим – на біду
імперію плекали молоду.
Та забували, що у цьому списку –
колгоспну,
поліцейську
і злодійську
не об’єднати у одну орду.