Я радий, що пишу вірші.
Так легко бува на душі.
Коли виливаєш усі слова на папер
Я в житті рухаюсь, а душі я помер
Тепер живу лиш надією у віру
Твоїм брехливим очам я не повірю
Вони брехливі, жахливі та ведуть себе як повії
В твоїх очах блукаю шукаю ту перлину,
Щоб зазирнути людині у середину
Брехливі душі потрапляють як дощ та злива.
Як снігова лавина накрила мене цілком.
Я все чекаю тепла за вікном,
Щоб зазирнути тобі в уста.
Можливо, там блукає теплота.
Яка мене умить зігріє.
І подарує клаптик той надії,
Щоб знов зустрітися з тобою.
Зігріти своєю теплотою.
І бути разом по житті.
Я вимолю у господа ці дні.
