Давно помер

Я  радий,  що  пишу  вірші.
Так  легко  бува  на  душі.
Коли  виливаєш  усі  слова  на  папер
Я  в  житті  рухаюсь,  а  душі  я  помер
Тепер  живу  лиш  надією  у  віру
Твоїм  брехливим  очам  я  не  повірю
Вони  брехливі,  жахливі  та  ведуть  себе  як  повії
В  твоїх  очах  блукаю  шукаю  ту  перлину,
Щоб  зазирнути  людині  у  середину
Брехливі  душі  потрапляють  як  дощ  та  злива.
Як  снігова  лавина  накрила  мене  цілком.
Я  все  чекаю  тепла  за  вікном,
Щоб  зазирнути  тобі  в  уста.
Можливо,  там  блукає  теплота.
Яка  мене  умить  зігріє.
І  подарує  клаптик  той  надії,
Щоб  знов  зустрітися  з  тобою.
Зігріти  своєю  теплотою.
І  бути  разом  по  житті.
Я  вимолю  у  господа  ці  дні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527773
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2014
автор: pawko83