На суд вам, книжники, себе я віддаю,
Судіть по тих статтях, що пише ваш закон;
Було життя мені – кріпаччини полон,
Хоч душу не давав я і не дам стоптать свою.
Минав я вашу фарисейську всю сім’ю,
Мене не знищив вашим ідолам поклон,
Коли ж з грудей і вилітав тяжкий прокльон,
То кляв я сам себе і мук своїх змію.
Нічим грішнішим я від вас грішить не знав,
Пив чарку кривди і терпіння – все до дна,
І не споганила мене облуда ні одна.
Один лиш гріх на душу, наче лев, напав,
Проступок, судді, мій: я серце, серце мав!
Але ж чи є така страшенна в цім вина?!
Янка Купала
На суд
На суд вам, кніжнікі, сябе я аддаю,
Судзіце па стаццях, як піша ваш закон;
Было ж жыццё мне - узаконены прыгон,
Хоць я не даў вам і не дам стаптаць душу сваю.
Мінаў я вашу фарысейскую сям'ю,
Мяне не збэсціў вашым ідалам паклон,
Калі ж з грудзей і вылятаў пракляцця стогн,
То кляў я сам сябе і мук сваіх змяю.
Нічым грашыць ад вас грашнейшым я не ўмеў,-
Піў чарку крыўды і цярпення - ўсё да дна,
І не спаганіла мяне аблуда ні адна.
Адзін грэх толькі лёг мне на душу, як леў,
Праступак, суддзі, мой: я сэрца, сэрца меў!
Але ці ж гэта так страшэнная віна?!
