Ісус людей нагодував,
І відразу ж спонукав
Своїх учнів сідати в човен ,
І перед нього пливти морем.
На той бік до Витсаїди,
Поки розійдуться люди.
Народ пішов, Він залишився,
На горі Богу молився.
Вже й настав вечір на дворі,
Ісус один на цій землі,
Човен з учнями на морі,
Його хвилі б’ють здорові.
Вітер той їм був противний,
Різкий, холодний, дуже сильний.
Близько четвертої сторожі,
Вночі Ісус пішов по морі.
Учні, ж побачивши, як Він
Ступає морем сам собою,
Гадали, що примара їм
Загрожує й в крик між собою.
Ісус, як їх таких увидів,
Сказав їм: \" Не лякайтеся,
Це я, а не якийсь там привид,
Пливіть і не страхайтеся\".
Аж тут Петро озвавсь до нього:
\"Господи, коли це ти,
Повели мені водою,
Також, до тебе підійти\".
\"Підійди\"- сказав Ісус.
І Петро вийшов з човна тут
І почав йти по воді,
Підійшов, і ось тоді,
Побачивши, що вітер сильний,
Злякався, почав потопати,
Страх його пройняв великий,
Заставив голосно кричати:
\"Господи, рятуй мене!\"
Хай хвиля ця мене мине\".
Ісус Христос притьма без звуку,
Простягнув до нього руку.
Витягнув його й озвався:
\"Чого ти засумнівався?\"
А, як увійшли до човна,
Вітер ущух, хвиля злягла.
Заспокоїлись тоді
Ті, що були в тому човні.
Вклонився Йому до ніг кожний:
\"Ти істинно - Син Божий\"!
ID:
468894
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 28.12.2013 09:26:32
© дата внесення змiн: 28.12.2013 09:26:32
автор: leonidabram
Вкажіть причину вашої скарги
|
