Не сприймаю я на віру,
Більше вже мене не клич
І закинь ти свою ліру,
Не згадаю тих облич!
Хто суддя, хто право має
Звинувачувать мене?
Ти? Чи він? Хто, я питаю?
Наше стадо хто жене??
Балаган десь на дві дії,
Може, три (як пощастить).
Що, цікава ця подія?
Час і місце не змінить.
Всі зібрались: ось підсудний
(лиш від себе «Я» додам),
Суд, присяжні : «Тут, присутні».
Ось і в зборі цей вігвам.
Вже кричать і галасують,
Кожен свою правду гне,
Щось жбурляють і скандують,
А прийшли ж судить мене…
І оце вже стала норма:
«Я – найкращий! Знаю все!»
Якщо ти не в стаді – торба.
Сильним будь, а то знесе.
