Сімдесят п’ятий промайнуло,
Проснувсь й нічого не болить -
Вщипни себе аби відчулось,
Що не помер, іще живий.
Потрібно кожному зрости
Аби почати з смертю грати:
Не спішу - приходиш ти,
А прошу - не хочеш взяти.
Мертві бджоли не гудуть,
Сад не квітне без коріння,
Шукає хто, знайдЕ свій путь,
З каміння не росте насіння.
Я йду туди, а ти - сюди
У житті, подіях, вчинках -
Зустріч в щасті чи біді,
На весіллях, на поминках.
Ти - мені, а я - тобі,
Рука руку завжди миє,
В компромісах, боротьбі -
Хто живий, хто животіє.
Мертві сорому не мають,
Страху також в них нема,
Їх надійно оминають
Розпач, тюрма і сумА.
Як померти аби жити
Звідьнення щоби прийшло
Лиш добро усім творити
Подолать навколо зло?
Ось прийшла й пора моя -
Помитий й чисто одітий,
Мене нема, це - вже земля,
Що має в камері згоріти.
Душа ще тут, хоч відлетіла,
Всіх любих серцю обняла,
Простила їх й благословила
Щаслива доля щоб була.
Хай буде все як хто захоче -
Своя держава і свій дім,
Народ трудящий і співучий -
Добро хай завжди буде з ним.
Може й мене тут згадають –
Співав, гнівив і закликав
Ради людей, не ради слави
Думки в рядочки карбував.
Творив добро, зі злом боровся,
Віру й надію в люд вселяв
Щоб все омріяне збулося
Та кожний по заслузі мав.
Тіло смертне, душа вічна
Яку їй долю заслужив,
В такій чергово й безконечно
Знову для нового ожив.
В раю скучав чи бавивсь пеклом,
Може в дорозі забаривсь -
Господь провів крізь переклепки
Та й в житті іншім оживив:
У нащадках, у тваринах
Чи в рослини попадеш -
Бог може все. Коли спочинеш
В круговерть оцю вернеш.
Проснувсь і весело мені
І ні про що я не шкодую:
Ішли роки, побігли дні -
Живу, люблю та ще й віршую!
25.11. 2013р., Київ
ID:
462760
Рубрика: Поезія,
дата надходження: 27.11.2013 13:47:13
© дата внесення змiн: 27.11.2013 16:53:46
автор: БГІ
Вкажіть причину вашої скарги
|
