Все, колись, на світі зігниє,
Бо ні що, не є на ньому вічним,
Кожному судилось щось своє,
Праведне комусь,мені лиш грішне.
Через те, спокійний у думках,
Я хвилинним щастям не згораю,
Бо думками в небо наче птах,
Линув у співучі небокраї.
Час прийшов мені уже піти,
А точніше відлетіти в вирій,
Та через роки надіюсь ти,
Зрозумієш – я був завжди щирий.
Час сумний прощатися прийшов,
Я тобі за все складаю дяку,
За палких цілунків ніжний шовк,
І за щирість у якій без страху,
Дарувала крила для думок,
І навчила почуття співати,
Та без тебе, в серці спів замовк,
Доля зла, за все збирає плату.
Все на цьому світі зігниє.
Та надіюсь, що кохання вічне,
Кожному судилось щось своє,
Праведне тобі, мені же грішне.
Вipш вартий уваги. 
