Блідий місяць – сонце вовче
Несміливо визирає,
Щось йому світити довше
Нині сил не вистачає.
Вчора так вже насвітився,
Вовча зграя полювала,
Крові так тоді напився,
Настя аж швидка напала.
Обережно й визирає,
Не помітила щоб зграя
Цьогоніч як він страждає,
Зграя ж виє, серце крає.
Вона місяць поважає
І запрошує світити
Жертвам кров коли пускає,
Щоби ситно було жити.
Ніхто в зграї не помітив,
Що їх сонце захворіло,
Не уважні мов ті діти,
Полювання ж душу гріло.
Вовча зграя нападала
На живе, що зустрічалось,
Їх боялись, зграя знала
Й гордовито цим пишалась.
Та зібралися мисливці
Й вовчу зграю перебили,
Блідий місяць на одинці
Висить, світить, тратить сили.
Дійсність це чи може казка
Ще життя – буття покаже,
Не лякайсь вовків, будь ласка,
Ти ж тремти, кривавий враже.
26.11.10
неодмінно покаже 
