ось потяг мляво рушає у путь
ніби має мені стати легше..
і думки зрадливо чому не несуть
у вирій мрійливого безмежжя...
.. щось у груди так лоскоче підозріло:
-ти не останній - і не перший
-думка промайне
і тихо набирає оберти..
скрипить останнє колесо
скрроні свідомості зриває віддалений звук
..то на прощання