Суботник. Праця вже кипить,
Мов юшка на вогні.
Держак лопати аж скрипить,
Застрягши у дерні.
Все чистять, миють і шкребуть
До свят, щоб скрізь блистіло.
Метуть, обкопують, гребуть
Завзято і уміло.
Суботник – свято! Праці день.
Ми знову щось будуєм.
До комунізму переддень –
З чим радо вас віншуєм.
А що суботник! Невпопад?
Чи ліньки працювати?
Тоді усі разом – назад!
Відставити лопати.
Е, ні! Рушаймо всі вперед,
Назад не варт вертати.
Попереду чекає мед,
Позаду – одні втрати.
До комунізму ми дійдем
Через суботник вправний.
Звитяги прапор піднесем
За день майбутній славний.
Ось так… Ось так… Ось так тобі
Суботник той уївся.
Несила нести на горбі.
На голову усівся.
Як відголосок давніх днів
І як сучасність нині
У спадщину залишив гнів
Лопаті і людині.