Цілодобові дощі
Сум навівають в душі,
Сонячне літо минуло,
Осені подих відчуло.
Листя обірве вона,
Жовта і сіра й нудна,
Вижене птаство у вирій,
Ось й довіряй їй не щирій.
Кажуть вона золота.
Тиха, спокійна, свята,
Але насправді безжальна,
Літечка сила каральна.
Зелень уся зогниє,
Осінь співає ж своє:
«Чорна багнюка усюди,
Тож порадійте їй люди.
Мусить померти живе,
Бо небуття уже зве,
Світ оживає весною,
Як не загине зимою.»
Прийде колись і до нас
Осінь безжальна, мов час,
Бо все живе мусить вмерти,
Цього закону ми жертви.
Осене, ти зачекай,
Ти не всесильна, тож знай,
Будемо ми виживати
Й весну квітучу стрічати.
07.09.13.
