Пригрію, прилюблю, приніжу...
Поспи хоч трошки, дівчинко моя,
Нехай кружля для тебе десь земля
І колисає у блакитнім ліжку...
В духмянім кавовім волоссі
Заплуталися кольорові сни,
Вони розрадять погляд твій сумний
У зоряному стоголоссі.
Сьогодні ніч перепочине
Від віршів, різних спогадів, думок...
Спинився твій бузковий тихий крок,
Моїм цілунком спокій лине.
Я простелю тобі обійми...
Облиш картатись про свої літа,
І байдуже - чи грішна, чи свята,
Ти припини з собою війни!
Прошу, світанку, зупинися,
На смерекових молодих очах
Торкнувся вії темнокрилий птах,-
Кохана, уві сні всміхнися!
Зрадіє, заспіва, замріє,
Зціліє зранена моя весна!
Нехай ще мить одну поспить вона-
Моя жаданая надія...
