Я подарую тобі сонце,
місяць і зорі.
І неба блакить
неосяжну усю.
Нехай собі люди,
що хочуть говорять.
А я від мети своєї
не відступлю.
Я здійсню все те,
що собі задумав.
Не пошкодую сил
своїх і свого часу.
Я намалюю замок,
а потім побудую.
І в ньому дні свої
з тобою доживу.
В нас буде своє озеро
і лебеді на ньому.
Великий сад квітучий
із гомоном птахів.
Там бігатимуть діти,
наші з тобою діти.
І разом дочекаємося
внуків й правнуків.
Будемо еталоном
для багатьох мільйонів.
Про нас будуть писати
поеми і вірші.
Нас будуть поважати
довкола, й шанувати.
У щасті і любові,
будемо жити ми.
Не знатимемо горя,
не будемо сваритись.
Між нами пануватиме
гармонія завжди.
З пів-погляду я знатиму,
що хочеш ти сказати.
З півподиху відчую,
про що ти промовчиш.
Ось так ми доживемо
до днів своїх останніх.
І в потойбічний світ
відійдемо разом.
Та для нащадків своїх
ніколи не помремо.
Вони нас згадувати будуть
знов і знов, повік..
