закрий минуле...В мені дме ще страх
І в серці ще холодна завірюха.
Бо я тобі давно лиш по вухах
Хоч в тебе я давним-давно по вуха.
Твої пусті слова тепер не згадую
Мене і так весна тобою вбила.
Реальність вже блукає десь позаду нас
Бо я забула мить. Я відпустила.
Чіпляюсь в тебе знов. Не чую кроків.
і пусто стало миттю у кімнаті.
за тебе я платила б вже сто років
якщо за помилки всі люди платять.
я не боюсь. не кину свої цілі.
я не прожила нас. я просто пережила.
ти в моїй пом"яті залишив невцілілі
Ще не остилі теплі шари пилу.
вже стільки часу вперто тебе згадую
на інше просто не стає вже сили.
твою відсутність просто називаю-зрадою!
Скажімо так-нас просто розділили!
ми граємся в покинутого лишнього.
червоний сніг в душі моїй відчуєш...
не вплутуйц ти сюди лише Всевишньго,
бо штормувсередині не почуєш,
Торкнеш таки руками невловимими,
щоб гру свою у інший бік вернути,
щоб падала змертвілими я римами,
щоб вимовити слово і заснути.
Молитись пізно. вже поїхав потяг.
мені не треба більше чистих мрій.
У твоїм серці завжди буде протяг.
ти лиш дивись:гляди,не захворій!