Весна щось цього року загуляла з зимою, і напевно на початку весни випало снігу більше ніж за всю зиму. А потім, ясне діло, то все розтавало, перетворюючи наші міста у Венецію.
Спершу три дні завірюхи, коли все місто стояло та навіть на роботу нам не потрібно було йти, ми валялися під ковдрою попиваючи какао із зефірками зварене мною, поїдаючи пиріг запечений тобою та переглядаючи усі серії "Зоряних Війн". Ці три дні ми дивилися усі легендарні фільми, грали у Фіфашку та тішилися одне одним. Ми робили сныговикыв на баконы, та залишали печиво пташкам. Ми розмальовували пляшки з під вина ....і пили вино. Ми готували найсмачніші ласощі, та обїдалися ними. Були у солодкому засніженому полоні....
А потім завірюха відступала, виглядало сонечко, і увесь сніг танув. Як і усі ми спішили на роботу, по справам, цілісінький день на ногах.
І звичайно ж я промочувала ноги наскрізь, ходила так до вечора і приходила зла й трохи вже соплива до хати. А там був ти, і ніби супермен спішив мене роззувати, ставити гарячий малиновий чай, гріти воду, садити мене на диван та парити мені ноги, водночас приносити мені рафаелки та розповідати щось смішне. Я безмежно раділа в такі моменти, і хоч добре знала, що ти такий самий промоклий, що твої черевики теж наскрізь мокрі десь під батареєю заховані, що ти сам не парив ноги, а одразу ж почав готувати вечерю, я була щаслива, сварила за то пізніше, але була щаслива. Потім Ми з тобою вечеряли, дивилися серіали в купі подушок та морального готувалися до наступного дня з походами по воді. Це були найтепліші холодні дні весни!
