Останнім часом, зрозуміла одне, що ми постійно відволікаємось на якісь дрібнички, прямуючи до своєї мети.Інколи, сильна людина досягає поставленої цілі, але частіше люди збиваються, забувають для чого вони живуть, так і залишаються на половині шляху, не дійшовши до кінця, забуваючи про свою мету, вони відволікаються красивим зображенням, яке є безглуздим. Ми хапаємось за те, що нам здається потрібним, і не уявляємо без цього життя, насправді ж, коли задуматись, воно нам і даром не потрібне, просто...У людей присутнє постійне відчуття необхідності чогось...чого вона не в силах зрозуміти...от і хапається за що попало..тим же...занапащує своє життя.
