Я виснажений, адже вам віддав всю свою силу,
Контужений? та ні, немов як дерево трусили.
Плоди ті, що родилися повинні бути!
Рушив поїзд, і вже це не можна забути.
Забудуть тисячі людей, мільярди!
Та не забудуть ті, що в серцях тримають ці петарди.
Це не атом, не буде смерті – лиш слова,
В яких є серце, правда і душа.
Зп’яніла, прісна, але ж душа!
Що більш за неї? - Вакуум, пустота...?
В яких степах б не блукали сакральні букви,
Є зло, добро та і багато мазути .
