«Од отця Орія походите, і він в лиху годину знов народжується серед вас…»
Велесова книга.
Вони штовхали геть драбини куті,
Трощили люто палями щаблі,
А ті все дерлись, лізли, щоб наткнутись
На гострі окривавлені шаблі.
Три тижні не стихала люта січа,
Відтоді, як Батий привів орду.
Повсюди гук чужинського наріччя,
Верблюди, скрип возів і кінський дух.
Ворота Лядські впали під тараном,
І ринула орда в тісний провал.
Бенкетував Батий. Але зарано:
За ніч узвЕли поруч новий вал.
І знов клекоче бій несамовито.
Та враз хитнувсь, розкинув руки вшир –
Немов силкуючись нукерів зупинити –
І впав на мур останній богатир.
Вогонь і меч вершили дику тризну,
Палали хати, корчились тіла.
І був солодкуватим дим Вітчизни,
І чорна мла на Київ налягла.
Понурий ряд рабів світловолосих,
Дівоче голосіння, хтивий сміх.
І волокли живий товар за коси,
На площі впевнившись в незайманості їх.
А навкруги димілася руїна,
І Десятинні впали куполи.
Підпливши кров’ю, мати-Україна
Своїх дітей тулила до поли.
Захрипли дзвони з горя і розпуки,
Розтерзаний, чорнів іконостас.
Сліпий чернець підняв до неба руки –
О, Господи, за що караєш нас?
Устами Первозваного Андрія
Прорік ти славу, що не відлуна,
Й на цих горбах засяє наша мрія ...
Та де ж та ласка Божа? Де вона?
І вдарив грім. Сяйнула блискавиця.
Святий Андрій постав перед старим.
- Не богохульствуй! – І підняв десницю –
Не всі боролись із врагом лихим.
Он, княжі раті відійшли за обрій.
Не помогли. Та мудрий Божий глас.
Ваш праотець, засновник роду, Орій
В смутні часи родиться знов між вас...
***
Я знаю стільки, скільки пам’ятаю.
Сочиться час через піски віків.
І те одвічне „Моя хата скраю”
В кривавих ранах вражих канчуків.
Душа Вкраїни знов кричить від болю
У сутінках неправедних і злих.
Вори в законі вершать наші долі.
Для них ми тільки бидло і козли.
Їм легко правиться в байдужості совковій,
В пітьмі чужих думок, чужих речей.
Та народившись в пелені Дніпровій,
Народ зірвав пов’язку із очей.
Вперед, на площі! Світло оживляє.
Відчули ми, що Бог присутній в нас.
Із нами Правда, що усе здолає.
Прабатьку Орію. Вставай! Прийшов твій час.
9 грудня 2004р
