Сам Господь ходив землею,
В старий Новий рік спустився.
Паляницею,кутею
В людей бідних пригостився.
Бачить-у кутку дитина
На колінах стоїть,молить.
-Я просить його повинна,
Він землею нині ходить.
Думав Бог-попросить щастя.
А для себе-всі бажання.
-Боже,якщо в твоій власті,
Дай сусідці ти кохання.
Бо така вона хороша,
Тільки хлопці оминають.
Боже,дуже тебе прошу,
Хай в житті її кохають.
А сусідській бабі Галі
Принеси листа від сина.
Бо такі ці бабки старі!
Що ж для себе попросила?
Слухав Бог і дивувася,
Що за інших лиш молила.
Сніг такий нині встелявся,
Так зима все порошила!
Боже,дай для мого брата,
Щоб була у нього доля.
Щоб була земля багата,
Щоб не сохла знов тополя.
Щоб сусіди не сварились,
Щоби дітки приїзжали.
Боже,дай,щоб притулились
Діточки усі до мами.
Хворим дай здоровя,силу,
Збережи усіх на світі.
Боже,дай усім хвилину,
Щоби вміли розуміти
Боже слово,не цурались
Мови рідної і неньки.
Дітки тепло одягались,
І бабусі всі старенькі.
Слухав Бог такі прохання,
Думав:дівчинка велика.
Виконав її прохання,
Що вона просила тихо.
Дивится-стоїть дитинка
Рочків три,така маленька.
А на голові хустинка,
Просить за усіх миленька.
І Господь стоїть,не знає,
Що такі дорослі діти.
Хтось лиш каменя кидає,
Хтось не може всіх зігріти.
Підійшла вона до нього:
-Ти не маєш,де поспати?
Хоче втішити сумного,
Своє ліжечко віддати?
-Я сама піду на сіно,
Де Ісусик народився.
Я посплю на ньому сміло,
Щоби гість не застудився.
Вклада вона гостя спати,
Прикривала,дала хустку.
-Помолись,не будеш мати
У душі ніколи пустку.
Вклалася на сіно спати,
Мама її не сварила.
-Бога треба в душі мати.
А вона ще й в дім впустила.