Повернувся до рідного
Пройшов між вербними неділями
Силою старезною, так і віє.
Сум таївся між листям.
А чого ще очікувати
У дворі вже не стрічає вірний пес,
Мабуть у будці давно змерз.
Сонце не ясно світить між долинами,
Сумно стає і такими хвилинами,
Здавалось...
Ніби загубив щось.
Невже все заросло так
Воно як я...що повернусь однак
....
Пре.
Людина у відчаї стає на смертний шлях
Боги повернуті до нас спинами
Так затишно тепер по між могилами.
А ще чого чекать від нас.
Невдячні приймаки, невдячний час.
Сіре попелище,
Згарищ сьогодення.
Я підніму тюльпан
Що вже давно пожовк
Пожовкло і в мені кохання
Що колись в юності жило.
Тепер я став дорослий,
І змінився ідеал.
Усі ми щось втрачаємо
Такий вже час настав.
А тюльпан,
То від осені певно
Залишив своє попелище
На тому згарищі
Що колись був пожар.
Була велика спека.
Я не можу більше йти
Сиве волосся.
Вже не дідове
- а молоде..
І земля чорніє
День у день,
Неначе похорон століть настав.
А на чолі вербними оскомами
Видніється фінгал.
То хтось колись поставив
Бо мовою меншин не розмовляв.
Мабуть свята пройшли вже
Бо не вірю в юний ідеал.
