Поки живий – не пести тіла.
Поки живий – забудь про млість.
Поки душа не відлетіла, –
Згадай хоч: на Землі – ти гість.
Живеш багато ти, і мало,
Свою гризеш таємно кість,
Марнуєш час свій як попало, –
Чи ж знаєш: на Землі – ти гість.
Ламав, поганив, легковажив,
Не тамував у серці злість;
Чи всі свої ти вчинки зважив?
Забув, що на Землі ти – гість?
Тож озирнися но, людино –
Кругом панує чарівність,
Усе квітує без упину, –
Природа вічна, а ти – гість.
Для тебе світ давав усього,
Та відчинив не все, й не скрізь.
Подумай, де твоя дорога?
Бо на Землі – ти тільки гість.
Віктар Леаненя
Зямны госць
Пакуль жывы – не песці цела.
Пакуль жывы – забудзь пра млосць.
Пакуль душа не адляцела, –
Успомні: на Зямлі – ты госць.
Жывеш і многа ты, і мала,
Сваю грызеш таемна косць,
Марнуеш час свой, як папала, –
Ты помні: на Зямлі – ты госць.
Страляў і бэсціў, рушыў, плыжыў,
Ты, безразважны ягамосць!
Ці ўсе учынкі ты узважыў?
Забыў, што на Зямлі ты – госць?
Дык азірніся, чалавеча;
Вакол пануе прыгажосць,
Красуе ўсё, усё трапеча, –
Прырода вечная, ты – госць.
Табе сусвет даў гэтак многа,
Ды адчыніў не ўсё наскрозь.
Падумай, дзе твая дарога?
Бо на Зямлі – ўсяго ты госць.
ID:
377387
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 13.11.2012 03:39:50
© дата внесення змiн: 13.11.2012 03:39:50
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|