Похмурий день стріляє в душу,
На серці рану розбива.
Та пережити біль цей мушу,
Бо в жилах кров тече жива.
А в голові, мов у тумані,
Немає місця для думок
І почуття уже в дурмані,
Зробить не хочуть перший крок.
А може я вже розлюбила
І вже набридли сірі дні,
І не знайду в собі я сили
Перебороти в серці біль.
Сама з собою сперечаюсь
І гірко котиться сльоза,
Всі «за» і «проти» проставляю,
Та більше «проти», аніж «за».
З усім цим треба покінчити,
Про все забути, що було,
В похмурих днях не хочу жити,
А хочу грітися теплом.
(13.08.11)
