Ми звозим по крихтах волю у рідні краї віками
ми їй насипаєм кургани, легенди свячим й пісні,
Велике Свароже Коло усіяно вщерть хрестами
з трипільських долин Аратти до вершів Карпатських гір.
В нас аріїв кров з аортів стіка в кімерійські вени,
крізь серце проходить скіфів судинами кочівників,
сарматські легені вкотре ворушать в нас антські гени,
а русичів слава й міфи гуртують в коші чумаків.
Ми діти козацьких вольниць, ми діти степів і лісу,
ми діти славетних січей, ми діти заплав і гір,
нуртує в нас дух крамольний, всилаєм нужду до біса,
вглядаєм вітрам у вічі і топчемо сум зневір.
Тернова чумацька доля, солоний чумацький клаптик -
шукаєм вселенську правду здавен від часів Христа.
Нам світять провіщі зорі вогнями шляхів-галактик,
на наших чумацьких гарбах тектити й гірський кришталь.
Та вибору час надходить, пора побороти злидні,
те все, що в світах зібрали, в озимі засіять жита,
щоб знову якісь заброди не вбили залізні тиблі
і край наш не розіп"яли, як юди колись Христа.
Ігор! Ви один з небагатьох на цьому сайті, хто пише глибокі і серйозні речі, що охоплюють історичні і культурні особливості нашого народу. Ви як місіонер, захоплюєте своїми текстами і якщо не навертаєте до своєї віри, то в усякому разі заставляєте міцно задуматися. Це не вдячна, але почесна праця. Спасибі Вам за те, що Ви вживаєте своє життя, свій талант на благо Батьківщини. У наш час так мало людей, яких це хвилює.
Сильно! Аж дух перехоплює від гордості за себе і свій народ!Чому ж так недооцінюємо себе?Звідки такий закоренілий комплекс меншовартості?Поки не позбудемось цих пут меншовартості,доти не буде перевороту і змін на краще.Дякую Вам за такий високий вірш!