Жив собі у місті песик гарний,
І нікому він не заважав.
Спав вночі під куполом ліхтарним,
А у день по вулицях гуляв.
Все він їв: недоїдки, огризки,
Невибагливий до їжі був,
Не просив він ні води, ні миски
І ласкавих слів людських не чув.
Без хазяїна жив друг пухнастий,
На звичайній вулиці він ріс.
Ось і виріс красень - шерсть смугаста,
Білі лапки та чорнявий ніс.
Подружився песик з дітворою,
Дітвора його любила теж,
Разом бігали по жовтім полю,
Дружбі щирій цій не було меж.
Кожен день наш песик на світанку
Друзів радісно своїх чекав.
Діти винесли шматок сніданку,
Він їм вдячно лапку подавав.
Все було так мило і чудово,
Доки діти дружбу берегли,
Та змінилось потім все раптово,
Як про пса дізнались їх батьки.
Ох і крику дітям наробили:
"То ж дворняга вуличний і злий !".
З псом гуляти їм заборонили,
"То ж блохастий звір! Він вам чужий !".
Вірні діти й далі з ним гуляли,
Не могли покинути його,
А батьки, як тільки-но дізнались,
Без вагань пішли чинити зло.
Десь вони під вечір яд придбали
І підсипали його до ковбаси,
Вбивчу суміш дали псу, шакали,
З'їв він все, не відчував біди.
Потім натерпівся бідний болю,
Яд за ніч всі органи спалив,
Песик, що не міг змінити долю,
До світанку більше не дожив.
Вбивці песика не поховали,
Мертве тіло кинули в смітник,
Потім кляті іроди, шакали,
Запалили в смітнику сірник.
Песик мертвим поглядом невинним
Крізь вогонь дивився в небеса,
Він хотів лиш другом бути мирним
І за це віддав своє життя.
А з вікна дивились бідні діти,
Переповнював їх біль та страх,
Ох нелегко їм цей жах стерпіти,
Потонули діти у сльозах...
Ви, "батьки"! Ви безсердечні гади,
Покарання ще й до вас дійде !
І не буде вам ніде пощади,
Як не тут, то в пеклі згорите !
ID:
376381
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 08.11.2012 18:03:45
© дата внесення змiн: 08.11.2012 18:03:45
автор: Bogdan Brezden
Вкажіть причину вашої скарги
|
