Я виплакала три останні стрічки
Посеред ночі під фанфари вітру...
В кутку тремтіла босонога свічка...
Ще трішки. почекай... Я сльози витру..
Згадала те, що мабуть вже не треба.
Я ж, як та свічка, голову хилила,
Цілунками благословляла небо,
Котре чомусь не дарувало крила....
Як важко знати, що вже божеволію...
Й блакитних очей невмирущий запах...
Життя - вагон, а ти - чергова колія
І зовсім не страшна остання страта........
Ще залишається лиш трохи помовчати,
Сховати серце тихо у кишеню...
Цигарка. Кава. Ніч. Іржаві грати,
Думок і поцілунків повна жменя......
