Щомиті рух за рухом, крок за кроком
Продовжує свій довгий плин життя
Ти виростаєш наче ненароком
А нещодавно ти ще був дитям
Ідеш і мчишся, інколи несешся
Усе долаєш, спалюєш мости
Все далі до високих цілей рвешся
Щомиті прагнеш досягти мети
Ідеш, ідеш та раптом зупинився
Закінчилась дорога в сподівання.
Тривожним поглядом ти подивився:
«Невже найтяжче це випробування?..»
Ні кроку далі більше і обрив
Глибока прірва, чорна і страшна
І відчуваєш ще один порив:
«А що там? Як там? А яка вона?»
Цікавість … Як та хитрая лисиця
Безумця далі хоче підштовхнути
Та розум лиш наказує спиниться,
Про нісенітницю таку забути.
Ось став ти перед вибором буття:
Вперед у прірву може і розбитись,
Чи повернутися назад в життя
І майже перед ціллю зупинитись
Тверезий розум каже: « Повертайся!
Бо там було усе, а раптом втратиш?»
А серце стрімко б’ється: «Залишайся…
Утілюй мрію, бо так близько, бачиш?
Чи зможеш ти спокійно пережити
Докори совісті, думки пусті,
Що починань не встиг ти завершити,
Що так усе змінили б у житті? »
Ось ще один ривок!.. і розум знову
Приглушує палке твоє бажання
І знов новий ривок, і знов, і… слово?
Та ні, це так... невільницькі зітхання…
Надія потихеньку загасає,
Але приємно стало…неспроста.
Туман розходиться і виглядає
Вузька й тоненька ниточка моста.
Місток той, що поєднує сьогодні
З майбутнім, і далеким, і близьким
Перетинає наскрізь всю безодню,
Таким здається нетривким й складним.
І знову жар душевний розриває
Вогненно груди, серце швидко б'ється
Ударом з підсвідомості звільняє
Потік енергії що дико рветься.
Вперед, не обертаючись біжиш
А розум твердить: «Може, повернешся?»
Так ні !Не зупиняєшся і мчиш,
Без сумніву і страху, що зірвешся.
Приплив енергії, новий ривок,
Палають очі знову так вогненно
Біжиш, відштовхуєшся і стрибок….
Летиш… до цілі...далі...так натхненно...
Ну що ж, мети своєї ти досяг
І виконав усе, що сподівалось.
Так підніми же перемоги стяг!
Ну а минуле…там воно зосталось…
Тверезий розум каже: « Повертайся!
Бо там було усе, а раптом втратиш?»
А серце стрімко б’ється: «Залишайся…
Утілюй мрію, бо так близько, бачиш?
Вони вічно сперечаються...
