Розпорошуючи цю жорстоку реальність, я залишаю лише крихітні, такі невловимі градієнти ТЕБЕ… Ти як завжди, поруч, близько і далеко водночас… Ти залишила відпечаток чогось світлого, у саду мого серця, де дерева спілкуються одне з одним ледве торкаючись гілками, так ти залишила свій невидимий автограф…Отак би й взяти і зліпити з тебе воскову фігуру у повний зріст, щоб вона завжди стояла у моїй кімнаті і нагадувала про тебе… Запиваючи кавові сни вином зеленооких очей, я уявляю тебе, твою усмішку, тендітні руки, як ти повністю релаксуючи у просторі йдеш поряд тримаючи мене за руку, і з впевненістю говориш про несерйозні речі, доказуючи мені що ти права, це так кумедно, що мені вже хочеться сміятися лише з самого інтонаційного забарвлення твого голосу, який є комбінацією вчорашньої вкраденої у сонця веселки, та краплин дощу, який хутко тікав від вітру, бо той хотів його загнати у випалену ультрафіолетом пустелю… А давай стрибнемо з багатоповерхівки, взявшись за руки, ми забудем про те що люди не вміють літати, і уявимо що вони в нас є, просто варто сильно повірити… А я так люблю пестити твоє волосся, перебігаючи пальцями по обличчю і відчувати задоволення на тактильному рівні, вдихати аромат твоєї шкіри, і від такого задоволення аж заплющувати очі…Ти народилася для мене, ще до створення всесвіту, і я буду записувати у свій щоденник калейдоскопи приємних вражень, відчуттів і почуттів, усього що пов’язано з тобою, ти залишила у ньому
свій автограф…
ID:
328869
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.04.2012 00:03:50
© дата внесення змiн: 09.04.2012 00:07:56
автор: EroS
Вкажіть причину вашої скарги
|
