...все частіше повітря важке тисне на серце спокоєм
власні сліди тепер видаються малими і швидко зникають
якщо випаде карта то вона обов'язково буде джокером
і з яким ми як завше в кінці програєм...
неважливо насправді в яку сторону повіє вітер
час закладає у душах основи страху перед майбутнім
і розсипає по тілу дрібнесенький бісер
холодних та гарячих насправді байдужих
літер...
ти їх збиратимеш немов світлячків у темряві
і навіть якщо не знати природу своєї сутності
я бачу у твоїх очах свою душу немов у дзеркалі
навіть якщо довгий час домінує
система відсутності...
одягай у кольорові сни свою постіль холодну
та просякнуту сім'ям ранкових променів сонця
безодню...
...бо тільки розрізані часом долоні говорять про те
що кожен завтрашній день насправді - сьогодні...
Литеры - светлячки в темноте..прекрасный образ.
"і навіть якщо не знати природу своєї сутності я бачу у твоїх очах свою душу немов у дзеркалі навіть якщо довгий час домінує система відсутності..." -
как верно...
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Глибинно,мов океан... 
