Знову віхола крутила,
Била в вири.
Підіймала білі крила
Снігом щирим.
Така ніжна, така сніжна
І казкова
Холодила білі вири диво-словом.
Наче пташка,
В зорях дивних
Залишилась.
Зірка з неба покотилась
І розбилась....
І крилатість дарувала
Хуга ніжна.
Чарувала,
Чарувала
Сонцем сніжним.
Серце в небо,
В зорі митями летіло.
Було тихо,
Було чисто,
Було біло.....
Білі крила,
Ніжні крила підіймались.
Диво-болю,
Сліз холодних
Не торкались...
Білі крила,
Ніжні рила,
Лебедині
Дарувала диво-віхол
Людині.
Сліз торкалась,
Знов злітала
І злітала....
І крилато
Чарувала,
Чарувала....
