Якби можна було відмінити функцію
Чи нажати клавішу “Delete”,
Ти б, мабуть, змовчала повністю,
Але він вже був коло дверей!
Озирнувся з жалістю на тебе,
Не сказавши тепле «Прощавай!»
Він іде у напрямку «На небо»,
Де його жде ніжно-теплий чай.
Ти стояла вкопана у землю,
Очі стали, нібито, скляні.
І тихенько капали у жменю
Сірі іскри, мов конопляні.
- Та куди ж ти, любий Ярославе,
Та невже ти більше не прийдеш?
Може, хоч єдина ніч настане,
Коли ти до мене в сні прийдеш?
- Я прийду в суботу, не спізнюся.
Наговоримось з тобою до схочу!
Сліз твоїх рукою я торкнуся
І піду… і більше не прийду!
