Мені потрібен адресат… (одному хлопчику, який втратив себе, присв. М. С. )
Мені потрібен адресат...
Хтось рідний, хтось з дірою в серці. --
Аби мене, мій кожен шмат ретельно тер на грубій терці.
Аби з сарказмом, без жалю, мені у вічі штрикав правду.
Хтось з тих, кого я так люблю..., хто цілував брехню у варги.
Мені потрібен адресат. ..
Хтось як і я, святий і грішний,
Щоб не лизав нікому зад, наївний мант і цим потішний.
Такий, щоб бачив наскрізь все: мене і всі мої неврози...
Аби так само їв себе і лив в душі свинцеві сльози.
Мені потрібен адресат...
щоб споживав мене шматками.
І з "касти інших" , "принц без вад",
що культивує власні драми.
І ти правий: тіснюсь в собі...
Паперу мало... Слів бракує...
Ми, зрештою, усі слабі...
Лиш графоманство не лікує.
Якби зробити крок назад...
Якби усе за мить змінити...
Та Бог залишив тільки шанс себе нарешті ЗУПИНИТИ!
Де ж його взяти?
"... мій кожен шмат ретельно тер на грубій терці"
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не знаю, сама не знаю... в мене, думала, такі були, помилялась... не витримували мее... не встояли... нема такого як я, відображення... душа прагне адресата...
Думаю ні,а якщо й потрібна то тільки тимчасово.В будь-якому разі написано добре
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
=) часом так... тимчасово, ти прав, аж такої як я назавжи не треба точно=) то зле закінчується... але на чуть можна... аби він під рукою був,коли треба