Ударила зеркалом проседь По линии бритых висков. Дождями нахмурилась осень И грустью холодных ветров. Я грусть эту не подпускаю, – Закрыл ей все створки души, На зов ее не отвечаю. Я осень люблю без тоски.
ID: 293158 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 14.11.2011 21:01:17 © дата внесення змiн: 14.11.2011 21:46:11 автор: Г. Король
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie