Я відчуваю потребу писати про кохання. Я відчуваю
потребу думати, думати, думати, писати й писати про
кохання - бо інакше моя душа не витримає.
Пауло Коєльо ( "Одинадцять хвилин" )
Мені набридло лірику писати.
Коханням сита і своїм, й чужим.
Чекаю музу з іншої палати.
Та залишаюсь все ж назавжди з ним.
Безсонні ночі, коли ніж у серці.
Чергова рана. Вирвіть та й усе!
Іду босоніж по знайомій стежці.
Папір і ручка. Ось що головне.
Затерта до дірок і вічна тема.
Та де обличчя в крапельках дощу?
Заради щастя ще одну дилему
Комусь негідному усе-таки прощу.
На білу гладь пергаменту старого
Спокійно ляже за рядком рядок.
Запамятай! Невпинною ходою
До мрій своїх просунусь ще на крок.
Чекаю музу з іншої палати.
Та залишаюсь все ж назавжди з ним.
це так похоже на те що зараз є, тобі хочеться чогось нового, але твій О.М. завжди в серці
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, є певні паралелі, влучно підмітив, хоч вірш і не про це, а про лірику, яку я пишу в більшості, не люблю інші стилі, але і про новизну і одвічного нетлінного в серці також
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
читали звісно =) але це було давно... і всі ці вірші, які я зараз сюди завантажую з попередньої моєї книги... старенькі... Давно переросла Коельо. Але цитати там є хороші... досі подобаються
заходьте в гості частше 
