Слово кохаю – я не сказала,
Ти не помітив, я не позвала.
Ніби у преріях серце блукає,
Нема почуттів, все колись помирає.
Погляд холодний, тільки відчую,
Крики душі, все ж колись, ти почуєш.
Любов наче квітка, так швидко зів’яла,
Далеко у серці, я біль приховала.
Скільки ще сплине, скільки забуду?
Скільки відчую, а скільки не буду?
Крила мої ти знову ламаєш
І з висоти мене в прірву кидаєш.
Ну чим заслужила на такі я страждання?
Надія лишилась, принаймні остання.
Ти знову смієшся і знову жартуєш,
Та криків душі, ти моєї не чуєш.
Спливає любов і спливають години,
Та в серці моєму, лише ти єдиний.
Тебе я від себе постійно ховаю,
Бо знаю, як сильно тебе я кохаю.
