Примхливо віє вітер
І згинає примхливо вербу,
А сонце примхливо світить
І весь час кличе зиму.
Картина така не з проста
Малюється перед очима,
Де юнак вбива юнака,
І спалює сонце дівчину.
До стану такого свідомо
Доводять люди себе,
Бо вибирають такого,
Що чорта за спиною несе.
Якби очі розкрились в людини,
Якби сни заспівали інакше,
То, можливо, текла б без зупину
Мудрість - і стали б багатше.
Та тільки криється в полі,
У житі з думок і байок
Крива і скошена доля,
А поряд сірий струмок.
Примхливо віє вітер
І згинає примхливо вербу,
А діти Вкраїни сиплять
Прокльони на долю свою.
