В житті, як на ниві: осот і пшениця
Одвічно воюють за сонця тепло.
Буває, в жахливому сні не присниться
Картина прo те, що насправді було.
…Стояв у Михайла паркан при дорозі,
Та час невблаганний його похилив.
І він, ремонтуючи, стовпчик на розі
Про всякий випадок маленький лишив.
Стояв би той стовпчик, нічим не примітний,
Ще сто, а можливо, і тисячу літ,
Якби не був “празник” добряче “підлитий”,
Якби не над’їхав Михайлів сусід.
По суті, історія ця почалася
Задовго до того злощасного дня –
Коли по весіллі щасливий Івасьо
Покинув село, де жила вся рідня.
Він був працьовитий, нівроку, старався,
Хоч випити інколи лишнє любив
І з тещею часто тоді заїдався,
І міг покричати, та, біг’ме, не бив.
На храмовий празник – колеги, родина:
Він сам запримітив – вже лишнє було,
Тож коней запріг, застеливши ряднину,
І в гості подався в родинне село.
Там нічка накрила. Пора би й додому:
Тварини розумні – дорогу знайдуть.
…Звалили на фіру і чарка, і втома –
Проснувся ж від того, що коні не йдуть.
Спочатку Іван батогом замахнувся,
А потім просив, та худоба не йшла.
Весь хміль в голові за хвилину минувся:
- Це теща, напевно, мене прокляла!
Та й, рад чи не рад, приступає до хати
І – впав на коліна: “Ой, мамо, простіть!
Клянусь, що не буду тепер зловживати,
Лиш з коней прокляття, я прошу, зніміть!”
Вернулись до фіри. Михайла збудили:
Він вмить здогадався у чому тут річ,
Підставив плече, коні тут же “ожили”,
А стовпчик сховала стривожена ніч.
…В житті, як на ниві – збиваємо ноги,
Та часто нічого нам це не дає,
А стовпчик, закопаний біля дороги,
Зробив, що Іван і понині не п’є.
05.07.2004
ID:
265335
Рубрика: Поезія, Байка
дата надходження: 16.06.2011 00:10:23
© дата внесення змiн: 16.06.2011 00:10:23
автор: Salvador
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую, Олю! Ой, хоч би носа не задерти, бо ноги позбиваю....
