Блакить холодної безодні,
Останній подих небуття.
І на очах холонуть зорі,
Немовби вибір навмання
Руки незвіданої сили,
Що тягнеться з віків до нас.
І хоче втримати щосили,
Вузлом зав’язуючи час.
Ми вибір маємо зробити
Між Світлом, що тріпоче наче птах.
Чи Темрявою, що скувала грати,
В серця вдихнувши болю страх.
В долонях крапельку вогню
Стискаючи, немов душі тремтіння,
Злетить на сяючу зорю
Богами прокляте створіння…
