Холодний останній подих,
Як останній шматок черствого хліба...
Опухша смерть,
Голодний день....
У вицвівших очах навічно сльози:
Сльози - все,
що залишилось
від очей......
То не натхнення живе м"ясо рве зубами із своєї плоті,
так розпорядилася її величність смерть.
То просто пальці матері мертве дитя стискають,
Забувши, що існує ситий день.
То просто та реальність, де ліпше осліпнуть,
аніж дивитися у глибину очей,
що серце, душу поглядом лиш ріже,
пронизуючи до середини костей...
то просто такі ж люди в голоді віками гинуть;
То просто ми, котрі не вміємо цінить.
я відчуваю погляд,
стискається серде,
від сорому (пред ними),
що я сит.
