Несказані слова,розірвані думки,
Я при дорозі плачу,
Не можу підійти….
Пробач я не навмисне,
Простояла в тіні,
Хотіла заховатись,
Цю правду приховати…
Розтоптані надії,
В болоті гордість все,
Я мала зупинитись,
Не дати полюбить…
Шепоче пісня долі,
Спів б’є у глибині,
Розплющ ти очі свої,
Я поряд лиш пробач…
За невимовну спрагу,
Що тягне у твій бік.
Я вдарила у дім,
На склі якого вперше,
Це крапелька дощу…
Не знаю де подітись,
Не вірю,що так треба,
Та вже набридло грати,
В мовчанку і брехню…
Я краще зараз скажу,
Хай серденько не спить,
А далі ти увійдеш,
Чи зникнеш назавжди…
Топчуся на порозі,
У пустоті своїй,
Хоч знаєш я не можу,
Стояти у далі…
Я пригорнула спокій,
І не відпущу ,ні!
Я не дозволю іншій,
Забрати це тепло.
Знов пошепки крізь сон,
Набридло говорити,
Аби ніхто не чув,
Аби ніхто не знав,
Що в далечінь життя
Я не піду без тебе.
Якщо ти віриш не іди,
Стань ближче, не позаду стій.
Я не боюсь йти разом,
Та тільки ж не мовчи..
І не кажи що марно,
Я проробила шлях.
Це розіб’є навічно,
І знищить все живе,
Моє, єдине й дороге,
Те почуття,що хоче жити!
ID:
211853
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 20.09.2010 17:20:11
© дата внесення змiн: 20.09.2010 17:20:11
автор: Olenka
Вкажіть причину вашої скарги
|
