По воді пливе жовтий листок
Й вітерець у повітрі носить
Дивний запах осінніх квіток,
Що ти їх заплітала в коси...
На порозі пустої кімнати
Підніму непрочитану книжку,
Фото в ній, що колись дала ти,
Знов побачу твою я усмішку
І душа, і серце зімліє
У кімнаті стане так тісно,
Я послухаю "Плач Єремії"
Нашу я послухаю пісню...
Підійду і відкрию вікно,
На дворі вітер листя мете,
Я тебе там побачу знов,
І побачу весільний кортеж,
Як у сукні, з фатой білосніжной
Ти сідаєш в салон лімузну...
Як завжди - і прекрасна.., і ніжна,
Будеш ти не моя дружина...
... Та не може все бути так,
І на мене поглянеш ти,
І від сильного вітру фата,
Мов пір''їна, у небо злетить,
У повітрі вона покружляє,
Й на моє підвіконня впаде,
Вітер знає, як я чекаю,
Що до мене ти підійдеш.
Підійдеш, і я мабуть захочу,
В час твоєї свободи останній,
Заглянути в твої карі очі,
Віднайти в них краплину кохання
Та побачу в них серце із криги,
що марнує літа молоді,
За багатство - кохання лиш в книгах,
Будеш в книжці жить золотій...
... А я буду як вільна пташка,
І на щастя, а не на біду
Я забуду тебе, хоч це важко,
Собі справжнє кохання знайду.
не маю нічого проти...надіюсь без образ...бувало,що читаєш вірша,а воно само читається по-іншому...я свої вірші начисто переписую лише через кілька днів.не всі,правда,але таке буває...
За цей стовпчик особливе
"Та побачу в них серце із криги,
що марнує літа молоді,
За багатство - кохання лиш в книгах,
Будеш в книжці жить золотій...". А так схоже на епізод з мелодрами!1
MC_Yorick відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
приходьте ще... постараюсь ще чимось порадувати і дякую
Ну що знашов? 
Час лікує. Головне, щоб кохання було у душі. Щасти тобі 
