Притулиться небо
Загубиться час
В непотребі слів
Поміж стосами літер
Мовчання потреба
Нанизує нас
Як дві намистини
На темряви нитку.
Неспокій... Мовчання...
Думки внікуди...
Свічки захлинулись.
Інсомнія міста...
Ступаю за грані...
Гарячі сліди...
Калатає серце,
Таке ненавмисне.
Таке ненависне
Втікання хвилин
Стікання в прозорість
Похмурого ранку
Залишся, залишся!
Коли ще, коли?..
... А янгол в покорі
Зітха за фіранку.
Нулі... І зупинки...
Закинуто в кут
Потрощені маски.
Замерзли озерця.
І чиста сторінка,
І стертий маршрут
Й відлунням із Казки
Калатає серце...
09.03.2010 (с)
Те, що на мене особливо вплинуло, вразило або здивувало:
1. Написано два рядки, які відрізняються однією літерою.
2. Назва. «наша тиша» - це мені знайомо.
3.
«Залишся, залишся!
Коли ще, коли?..»
«Закинуто в кут
Потрощені маски.»
Рені відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі за докладність. емоції щирі, пережиті, приємно що ще комусь це близьке)
Равнодушие думаю лечится, но если человеку поставлен такой диагноз, то я не думаю, что он изначально был таким... Нельзя на любовь отвечать равнодушием, нужно просто объяснить, ПОЧЕМУ
