Колишуться на цвинтарі вінки
Перебирає чорне гілля вітер
Не притулитися до теплої руки,
А лиш покласти на могилу квіти.
Так само сонце світить в небесах
На перший погляд усе так як було,
Кружляє тільки болю сірий птах
А в серці щось, як блискавка метнуло.
Він тихо спить і вічно буде спати,
Цих голубих не бачити очей
Більш не прийде з дороги він до хати
Й не проведе безсонних він ночей.
Так гордо йшов по стежці по життєвій
Так легко впав до рідної землі
Усі незгоди стали несуттєві
І враз вуста зробилися німі.
2004р.
присвячено дорогій мені людині, яка нажаль живе тільки у моїй пам'яті.
