Зустрiлись двi душi самотнi
У нiч тендiтну i просту,
Щоб разом вийти iз безоднi,
I подолати самоту.
Свiтилась тиша, говорили
За нас свiчки, очей тепло.
Що нiжно пестили i грiли,
I краще того не було.
Душа моя в твою влилася
Бузку суцвiттям, ми пливли...
Та звiдки та межа взялася,
Яку бездумно перейшли.
Я не хотiв такого дива, -
Пiсля вогню згасає свiт,
Душа чаруюче-вродлива
Тепер пуста, закляк полiт.
Поривом вiтру прагло небо
Вологих шат, блажених снiв,
Та рай, в якому все для тебе,
Вiдчути серцем не зумiв.
...Мовчанка,наче в чомусь виннi.
Вчорашнiй спокiй вже - нiщо,
Серця закрило,наче тiнню
Моє "Пробач", твоє "За що?"
Щоб бiльше болю не завдати,
Вертаюсь в себе, я - не я....
...Зустрiлись душi розiп'ятi
I новий викували цвях.
