UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Макієвська Наталія Є.: Пом'янемо… (Про голодомор на Україні) Присвячення. - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ pravnic, 27.05.2010 - 04:38
Дякую Вам за такі щемні слова! Згадалася «Собака 32-го» Володимира Віхляєва. І. Її привчили їсти із руки (Ласкавішого не буває друга!) З господарем на березі ріки жила собака в тридцять другому. Вона його землянку стерегла, як виводок щенят, як власну будку... Немов забула, що давно стара, що полювань для неї вже не буде. У лісі – звір, у небі – дичина, у річці – риба снились їй щоднини. Ввижалося, у тім її вина, що руки у хазяїна змарніли. Один як перст: ні жінки, ні дітей. Давно світила ребрами хатина. Він не знаходив здобичі ніде. І вже земля нічого не родила. Колись собака навіть в заметіль приносила для них обох поживу... Тепер її чуття були не ті. І кров (не та!) наповнювала жили. ...А в полі ж уродило колосків! Він їх саджав. Там є його частина... Та у сусіда не вернувся син: хліб мати, помираючи, просила. Хлоп'я й набрав у пригорщі жита – то спільна праця, єдність їх і мука. І мамине врятоване життя... Враз стало тепло. Він розкинув руки, матусю обійняв і вже разом вони щасливі рушили ланами повз тих солдат веселих гарнізон, які рушниці ніжно потирали. За обрієм їх зустрічав Господь, як батько після трудової днини. Дитячий плач подекуди з господ доносився із пострілами в спину... ...Ні крихти їжі. Тільки чорний крук кружляв над очеретяною стріхою... Три тижні не виходив з хати друг. Скавчав ланцюг. І ось собака стихла. Яка приємна в тілі ломота! Яка незнана дивовижна легкість! Та раптом рідна лагідна рука – а в ній... напевно їжа... їжа є десь! Якою ж соковитою була і ласою, принесена ним кістка! Але збагнуть собака не могла, що руку друга їй судилось їсти. Її привчили їсти із руки (Ласкавішого не буває друга!) З господарем на березі ріки жила собака в тридцять другому. ІІ. -«Собака 32-го» – це міф! І геноцид, і голод – провокація!», - ми ще не раз почуємо від тих, кого з руки годує наша нація. Та я боюсь, в горлянках пінноротих тоді лиш стихнуть заклики оці, коли рука змарніє у народу, коли не стане їжі у руці…
Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А чому ж люди пам`ятають про голод? 
Анна Демченко, 25.12.2009 - 23:51
Оценка поэта: 5Скорбота...  Але як божественно написано...з почуттям...
Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.На одному подиху  
МАЙДАН, 28.11.2009 - 19:39
Оценка поэта: 5Голода на Украине, в принципе, не может быть. Он может быть только искусственным. 
Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо.Я согласна с Вами на все 100%    
Ярослав Клочник, 28.11.2009 - 15:07
Оценка поэта: 5http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156504 ех...мій світ - моя історія... Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так.А зараз свобода слова
Макієвська Наталія Є. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, але раніше тс..ссс ...
Ellesmera, 28.11.2009 - 14:24
Оценка поэта: 5За тих, що не народили нам сестер, братів, коханих, За тих, хто не захистив Батьківщину у роки війни, Бо померли, ще до війни вони, За тих, хто не долюбив і не дожив но нової ери разом з нами. 
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
